![](http://nationalgreenhighway.org/img/kipm-2020/1465/image_b4gAnBNxcOZAT30l.jpg)
Завдяки математики символ «Х» міцно асоціюється у багатьох людей з чимось таємничим і загадковим. Сьогодні не існує однозначної відповіді про природу походження цього математичного символу, проте є кілька гіпотез, автори яких намагаються пояснити цю загадку.
Історія появи в математиці літери X
![](http://nationalgreenhighway.org/img/kipm-2020/1465/image_xHZrecrdpzYhtv8REw7.jpg)
Вперше вирішив позначати невідоме число літерним символом ще в III столітті відомий математик з Олександрії - Діофант. У його системі альфа з межею означала одиницю, бета двійку і так далі. З (йота) він починав вважати десятки, а з P (ро) сотні. Завершувала числовий ряд 27-я буква Т (Сампо), яка означала 900. При цьому наступної букви сигмі кінцевий свого числа не дісталося, тому Діофант порахував логічним використовувати саме її в якості символу невідомого числа.
Версія №1 «Арабська»
Арабська група народів прославилася багатьма науковими відкриттями, серед яких осібно стоять досягнення в галузі математики. Як вважається, саме в країнах Близького Сходу були створені рівняння і десяткові дроби, місцеві вчені навчилися отримувати коріння і придумали термін «алгебра», що дослівно перекладається як «вчення про відносини, перестановках і рішеннях».
Цікавий факт: Найстаріший з нині діючих університетів -Каруайнскій університет, Заснований в 859 році в місті Фесі (Марокко).
Поява алгебри пов'язано з діяльністю талановитого вихідця з Хорезма Аль-Хорезмі, який вивчав способи вирішення математичних рівнянь. У своїх працях дослідник описував хід думок словами, не використовуючи цифрових і буквених символів для позначення формул. Якщо зустрічалися невідомі величини він їх записував як «шиї», що по-арабськи означає якась річ. Цьому слову в місцевій мові відповідав знак Х. Після завоювання арабами Піренейського півострова починається процес культурної інтеграції з місцевим населенням. Серед безлічі книг іспанці перевели твори Аль-Хорезмі. У європейському варіанті невідоме написали як xei. Для більшої зручності запису формул позначення скоротили до однієї першої літери і вийшло «Х».
Версія №2 «Європейська»
Продовжив справу олександрійського вченого Діофанта француз Франсуа Вієт (1540-1603), який став основоположником символічної алгебри. Він ввів в науковий обіг літерні символи для написання величин. Ряд голосних букв (a, I, o, u, e) для відомих, а приголосні для невідомих (c, b, d, f).
![](http://nationalgreenhighway.org/img/kipm-2020/1465/image_Po0p41ygeT.jpg)
Звичні нам сьогодні позначення - літери початку латинського алфавіту як відомі величини (a, b, c, d) і останні букви як невідомі (x, y, z) запустив у вжиток в XVII столітті відомий французький мислитель Рене Декарт (1596-1660), який стояв біля витоків аналітичної геометрії.
![](http://nationalgreenhighway.org/img/kipm-2020/1465/image_HcbuLprHsa2sUR92RRJvm2o.jpg)
У його праці «Геометрія», який був опублікований в 1637 році і є єдиним, присвяченим виключно математики, автор згадує запозичений у іспанців символ «Х».На французькій мові він вимовлявся «кс» і іменувався «ікс». Так як невідома величина в більшості математичних виразів одна, найчастіше вживали саме «Х», що дозволило цього символу обійти за популярністю інші.
Над символом невідомості прямо або побічно попрацювали вчені різних країн і епох. Діофант і Виет запропонували принцип літерного позначення цифр. До цієї ж думки прийшов арабський математик Аль-Хорезмі, а після переведення його книг іспанцями в XI столітті європейці отримали позначення «Х». У XVII столітті його ввів в широкий науковий обіг Р. Декарт.